На початку 2019 року до нашого адвоката звернулась клієнтка та повідомила, що в січні 2019 року районний суд відмовив їй в стягненні пені за несплату аліментів з батька дитини, просила оскаржити рішення в апеляції.

Ознайомившись з рішенням районного суду та матералами справи адвокат з'ясував, що суд відмовив у позові, посилаючись на те, що що відсутність у відповідача на момент розгляду справи заборгованості зі сплати аліментів унеможливлює застосування до нього заходів відповідальності у вигляді пені. Проте позиція суду була помилковою.

Адвокат склав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, зазначив, що висновок суду є помилковим, оскільки судом при вирішенні спору була застосована норма ч. 1 ст. 196 СК України в старій редакції і в той же час не була застосована норма ч. 1 ст. 196 СК України в діючий редакції (в редакції після 08.07.2017 року).

Чинна редакція закону як раз давала підстави для стягнення з відповідача пені за несплату аліментів, оскільки він невчасно виконував свій обов’язок зі сплати аліментів, щомісяця допускав заборгованість, повне погашення заборгованості по аліментах здійснив вже після того як дитина досягла повноліття.

Апеляційний суд пристав на позицію клієнтки та задовольнив апеляційну скаргу частково, стягнувши з протилежної сторони пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 41618,07 грн.

Рішення набуло законної сили та було добровільно виконане відповідачем, клієнтка отримала свої кошти.